Ebook: Український танець

Підручник. – Київ: ІПКПК, 1997. – 282 с.Народний танець має свою першооснову, першоджерело, першопочаток. Коли йдеться про культуру того чи іншого народу, доводиться враховувати не лише безпосередні його культурні досягнення, а й ту спадщину, яку він успадкував від своїх етнічних попередників, з яких утворився і сам даний народ. Це стосується культури всіх народів світу, в тому числі й українського народу.
Специфіка життя давніх східнослов'янських племен -древлян, дреговичів, кривичів, в'ятичів, сіверян, волнняи, білих хорватів, бужан та іи. - слугувала за основу самобутнього, оригінального хореографічного мистецтва українського народу,
Прадавні обряди й танці супроводжувались музиченням на інструментах: пентахорді (вид арфи), кувичках (своєрідних флейтах), сопілках, трубах, ніпелях, пищалях, рогах, гуслях, гудках, трембітах, решітках, дудках-сопелях, домрах, накрах (вид литавр).
Усі обряди, магічні- звертання, заклинання тощо безпосередньо залежали й були органічно пов'язані з землеробством та анімалістичним культом.
Анімалістичні уособлення стихійних явищ у живих образах у народних іграх, обрядах зводилися до бажання полегшити пращо, підпорядкувати явища природи й забезпечити собі добробут.Переднє слово
Фольклорний та народно-сценічний український танець
Жанри та види українського танцю
Хоровод – один з найдавніших жанрів народного танцювального мистецтва
Тематика у хороводах
Музика, лексика та композиція хороводів
Основні типи композиційних побудов у традиційних українських хороводах та їх класифікаціях
Побутові танці
Сюжетні танці
Фольклорний та народно-сценічний український танець
Поняття фольклору та фольклоризму у хореографічному мистецтві
Національний та локальний колорит
Принципи обробки фольклорного танцю;
Перший принцип – збереження першооснови фольклорного танцю
Другий принцип – аранжування та створення нового варіанта на основі традиційного танцю
Третій принцип – авторський варіант фольклорного першоджерелаЛексика та лексикон українського народно-сценічного танцю
Морфологія руху
Танцювальний рух – першоелемент, основа хореографічного твору
Образні, функціональні, характерні, національні особливості руху
Еволюційний розвиток лексики та побудова простого руху
Дві групи рухів, їхні характерні ознаки
Руки. Ритмопластичне узгодження рухів тіла
Жест, поза у танці
Лексика танцю та шляхи її збагачення
Закономірності поповнення хореографічної лексики та її новоутворення
Відновлення структури стародавніх танцювальних па, трансформація побутових рухів, елементів ігор
Локальні рухи, професіоналізми, жаргонні, архаїчні рухи
Збагачення народно-сценічного танцю формотворчими елементами класичного балету, естрада, спорту, акробатики
Зв’язок хореографічної лексики та музики
Хореографічні ритмоугруповання
Темп та деякі прийоми виконання руху відповідно до музичного супроводу
Нюансування хореографічного па
Лексикон українського народно-сценічного танцю
Назви та уніфікація рухів
Класифікація рухів
Основні положення виконавців в українському народному танціІдейно-тематична та структурна єдність у хореографічному творі
Композиція українського народно-сценічного танцю
Поняття композиції та архітектоніки у народно-сценічній хореографії
Сюжет. Композиційно-сюжетні елементи в українському танці
Зміст і форма у народно-сценічному танці
Єдність ідейно-тематичної дії (надзавдання, наскрізна дія)
Конструктивна цілісність композиції українського народно-сценічного танцю
Основний композиційний центр, принцип розширення конічного майданчика
Принцип пропорційності та контрастності
Образність хореографічного тексту та підтексту
Композиційні прийоми у компонуванні маси танцюристів з солістами
Музично-хореографічна драматургія – важлива формотворча ланка
Дійові засоби, знаки, образи художньої виразності, що використовуються у народно-сценічній хореографії
Прийоми, запозичені з практики балетного театру
Взаємозв’язки та взаємовпливи українського народного танцю і хореографії народів, які мешкають в Україні